Найвідоміші рядки Ленгстона Г’юза (з віршем, з якого вони взяті)
Топ-3 згідно з 93 голосами людей: Я теж співаю Америку. / Я темніший брат. · О, нехай Америка знову стане Америкою — / Землею, якої ще ніколи не було — / І все ж має бути — землею, де кожна людина вільна. · Що відбувається з відкладеною мрією? / Висохне, / як родзинка на сонці? / Або вибухає?. (Оновлено 1 лист. 2021 р..)
«Я теж співаю Америку», «Моя душа глибока, як ріки» та «Що відбувається з відкладеною мрією?»: рядки поета Гарлемського Відродження Ленгстона Г’юза, у кожному з яких зазначено вірш і рік його публікації, які найчастіше цитуються.
Автоматично перекладено (оригінал такою мовою: English). Дивіться оригінал
Топ 12
-
1
Я теж співаю Америку. / Я темніший брат.
«Я теж» (1925).
-
2
О, нехай Америка знову стане Америкою — / Землею, якої ще ніколи не було — / І все ж має бути — землею, де кожна людина вільна.
«Нехай Америка знову буде Америкою» (1936).
-
3
Що відбувається з відкладеною мрією? / Висохне, / як родзинка на сонці? / Або вибухає?
«Гарлем» (1951).
-
4
Моя душа глибока, як ріки.
«Негр говорить про ріки» (1921).
-
5
Мені не потрібна моя свобода, коли я мертвий. / Я не можу прожити завтрашнім хлібом.
Монтаж відкладеної мрії (1951).
-
6
Я теж Америка.
«Я теж» (1925).
-
7
Нехай Америка знову буде Америкою. / Хай буде сон, що колись був.
«Нехай Америка знову буде Америкою» (1936).
-
8
Тримайся мрії / Бо якщо мрії вмирають / Життя – це птах із зламаними крилами / Що не може літати.
«Мрії» (1923).
-
9
Америка буде!
«Нехай Америка знову буде Америкою» (1936).
-
10
Ти білий — / але частина мене, як я частина тебе.
«Тема для англійської B» (1951).
-
11
Мій девіз, / Коли я живу і вчуся, / це: / Копати і бути копаним / У відповідь.
«Девіз» (1951).
-
12
Бо вірші, як веселки; вони швидко втікають від вас.
Велике море (1940).
Як упорядковується цей рейтинг? За голосуванням людей: кожен ▲ додає очко, а кожен ▼ забирає один. Будь-хто може проголосувати та додати те, чого не вистачає.
Чогось не вистачає?
Коментарі (1)
Увійдіть, щоб залишити коментар
Lorraine Hansberry took A Raisin in the Sun straight from "Harlem". One poem, a whole play.