Найвідоміші вірші та фрази Федеріко Гарсіа Лорки
Топ-3 згідно з 90 голосами людей: Починається плач / гітара. · Я не хочу цього бачити! · Якщо я помру, / залишу балкон відкритим.. (Оновлено 20 лип. 2019 р..)
Вірші Лорки, які півсвіту знає напам’ять, від «Циганських балад» до «Будинку Бернарди Альби», у кожного своя книга чи твір.
Автоматично перекладено (оригінал такою мовою: Español). Дивіться оригінал
Топ 12
-
1
Починається плач / гітара.
«Гітара», у Poema del cante jondo (1931).
-
2
Я не хочу цього бачити!
«Пролита кров», друга частина Llanto Ігнасіо Санчеса Мехіаса (1935).
-
3
Якщо я помру, / залишу балкон відкритим.
«Прощання», в піснях (1927).
-
4
Довго народжуватиметься, якщо народиться, / Андалузець такий ясний, такий багатий на пригоди.
Закриття «Лланто» Ігнасіо Санчеса Мехіаса (1935).
-
5
Кордова. / Далеко і самотньо.
«Пісня вершника», в «Пісні» (1927).
-
6
Зелений, я люблю тебе зелений. / Вітер зелений. Зелені гілки.
Початок «Сомнамбульного романсу» в «Циганських баладах» (1928).
-
7
О п'ятій годині дня.
Приспів «The fuck and the death», в Llanto Ігнасіо Санчеса Мехіаса (1935).
-
8
До кузні прийшов місяць / з туберозною метушнею.
«Романс про місяць, місяць», вірш, що відкриває Романсеро циган (1928).
-
9
Тихо, я сказав! Тиша!
Накази Бернарди своїм дочкам, у Будинку Бернарди Альби (1936).
-
10
Зоря Нью-Йорка має / чотири колони мулу.
«The Aurora», у Poet in New York (опубліковано в 1940).
-
11
Найжахливіше з усіх почуттів - відчуття мертвої надії.
Донья Росіта, холостячка (1935).
-
12
Театр – це поезія, яка виходить з книги і стає людиною.
З інтерв'ю 1936 року про його уявлення про театр.
Як упорядковується цей рейтинг? За голосуванням людей: кожен ▲ додає очко, а кожен ▼ забирає один. Будь-хто може проголосувати та додати те, чого не вистачає.
Чогось не вистачає?
Коментарі (9)
Увійдіть, щоб залишити коментар
«A las cinco de la tarde», se me pone la piel de gallina.
Faltan cosas de Bodas de sangre y de Yerma, no todo es poesía.
Lo de «Si muero, dejad el balcón abierto» es precioso.
Córdoba, lejana y sola... qué belleza.
En el instituto nos hicieron aprender el Romance sonámbulo de memoria, aún me acuerdo.
Bonita selección.
«Verde que te quiero verde», la sabe toda España.
Lorca es el poeta más grande de nuestra lengua, y lo mataron.
El Llanto por Ignacio Sánchez Mejías me pone los pelos de punta.