Найвідоміші вірші Ламартіна
Топ-3 згідно з 3 голосами людей: Так завжди до нових берегів штовхає, / У вічну ніч без повернення несе... · О озеро! рік ледве завершив кар'єру · Сонце живих уже мертвих не гріє.. (Оновлено 26 серп. 2022 р..)
«О час! призупиніть свій політ», «Тобі бракує лише однієї істоти, і все знелюднено», «Людина — занепалий бог, який пам’ятає небеса»: вірші з «Поетичних роздумів» Ламартіна (1820), які ми досі цитуємо, перевірені в оригінальній редакції.
Автоматично перекладено (оригінал такою мовою: Français). Дивіться оригінал
Топ 12
-
1
Так завжди до нових берегів штовхає, / У вічну ніч без повернення несе...
«Озеро», перші вірші.
-
2
О озеро! рік ледве завершив кар'єру
«Озеро».
-
3
Сонце живих уже мертвих не гріє.
"Ізоляція".
-
4
О час! призупинити політ; а ти, благодатні години, / Призупини свій хід!
«Озеро».
-
5
Людина не має пристані, час не має берега; / Тече, а ми проходимо!
«Озеро».
-
6
Все говорить: їм сподобалося!
«Озеро», останній куплет.
-
7
Часто на горі, в затінку старого дуба, / На заході сумно сиджу
“Ізоляція”, перші вірші.
-
8
Вам не вистачає лише однієї істоти, і все знелюднено.
"Ізоляція".
-
9
Людина - це занепалий бог, який пам'ятає небеса
«Людина», звернена до Байрона.
-
10
Я вмираю і не знаю, як це - народитися.
«Людина».
-
11
Моє серце, втомлене від усього, навіть від надії, / Не буде більше докучати долі своїми бажаннями
«Долина», перші вірші.
-
12
Привіт! ліси, увінчані залишками зелені! / Жовтіє листя на розкиданих галявинах!
“Осінь”, перші вірші.
Як упорядковується цей рейтинг? За голосуванням людей: кожен ▲ додає очко, а кожен ▼ забирає один. Будь-хто може проголосувати та додати те, чого не вистачає.
Чогось не вистачає?
Коментарі (0)
Увійдіть, щоб залишити коментар
Поки немає коментарів. Будь першим!