Найбільш пам'ятні вірші Мігеля Ернандеса (з його віршем)
Топ-3 згідно з 34 голосами людей: Що про багато речей треба поговорити, / душу рідну, другу половинку. · Несуть мене вітри з міста, / тянуть мене вітри з міста. · За волю кровоточу, борюся, живу.. (Оновлено 21 лист. 2020 р..)
«Супутник душі, товариш», «У колисці голоду була моя дитина» та «Вітри міста несуть мене»: вірші Мігеля Ернандеса, які найчастіше декламуються, від Елегії до Рамона Сіє та Блискавки, що не вщухає, до Колискових пісень цибулі, написаних у в’язниці, кожна зі своїм віршем.
Автоматично перекладено (оригінал такою мовою: Español). Дивіться оригінал
Топ 13
-
1
Що про багато речей треба поговорити, / душу рідну, другу половинку.
«Елегія для Рамона Сіє», у «Промені, що не згасає» (1936).
-
2
Несуть мене вітри з міста, / тянуть мене вітри з міста.
«Несуть мене вітри міста», у Вітер міста (1937).
-
3
За волю кровоточу, борюся, живу.
«Поранений», в «Чоловік переслідує» (1939).
-
4
Я йду від серця до своїх справ.
«Елегія для Рамона Сіє», у «Промені, що не згасає» (1936).
-
5
Ти повернешся в мій сад і мою смоковницю: / вздовж високого риштовання квітів / твій вулик душа птахом.
«Елегія для Рамона Сіє», у «Промені, що не згасає» (1936).
-
6
У голодній колисці / моя дитина була. / Цибулевою кров’ю / годувала грудьми.
«Цибулеві колискові» (1939), написані в тюрмі.
-
7
Він прийшов із трьома ранами: / любовною, / смертельною, / життєвою.
«Він прибув із трьома ранами», у Пісеннику та баладах пропущень (1938-1941).
-
8
Я високий від погляду на пальми, / грубий від життя з горами...
«Свист утвердження в селі», в «Блискавка, що не вщухає» (1936).
-
9
Фарбований, а не порожній: / мій дім пофарбований / кольором великих / пристрастей і нещасть.
«Остання пісня» в фільмі «Людина переслідує» (1939).
-
10
Кілька напоїв - життя, а один - смерть.
«Сидячи на мертвих», у Viento del pueblo (1937).
-
11
Сумні війни / якщо компанія не любов.
«Сумні війни», в «Пісеннику» та «Баладах пропущень» (1938-1941).
-
12
Темно від горя, майже темно, / бо горе розмазується, коли вибухає, / де мене немає, немає людини більш сумної.
«Тінь від скорботи, майже темна», у «Промені, що не згасає» (1936).
-
13
Смійтеся так, / що в моїй душі, коли я чую вас / вона заповнює простір.
«Цибулеві колискові» (1939), написані в тюрмі.
Як упорядковується цей рейтинг? За голосуванням людей: кожен ▲ додає очко, а кожен ▼ забирає один. Будь-хто може проголосувати та додати те, чого не вистачає.
Чогось не вистачає?
Коментарі (0)
Увійдіть, щоб залишити коментар
Поки немає коментарів. Будь першим!